З 1996 року 28 червня всі українці відмічають свято – День Конституції. Отож давайте разом з бібліотекою №12 поміркуємо на тему: «А що таке Конституція для кожного з нас?»

В основі Конституції – національна свідомість. Це не просто слова, не втілення умовностей.

Вона – як напнуті паруси волі, зіткані з останнього поклику воїнів і битв за волю, честь. Вона із земних глибин і небесних висот – уся з сили інтелекту і криці моралі. Українському народові завжди був притаманний демократичний республіканський устрій. Його успадкували від народної ментальності державні структури Війська Запорозького та Гетьманщини. Такий устрій таїв у собі колосальні потенційні можливості для саморозвитку нації. Демократія була основним принципом Конституції, розробленої за гетьмана Пилипа Орлика.

Природний розвиток цивілізації й культури – боротьба за права народу, за права нації. Самосвідомість і певність такої боротьби були штучно припинені жорстким гнобленням на довгі часи. Не маючи власної державності, Україна не мала й Конституції. Вона з’явилася тільки 1918 року, за часів УHP. Після відновлення державної незалежності України день прийняття Конституції став всенародним святом. Український народ не просто заявив про своє воскресіння – він довів на повен голос, що не підвладний ні колонізації, ні русифікації, ні багаторічному пригнобленню.

Наша Конституція дуже молода – їй ще немає й 30 років. В її 15 розділах та 161 статті міститься все, що потрібно для розвитку сильної, демократичної та правової держави. Ми всі жили й живемо за Основним Законом нашої держави.

А проте знову для України настали лихі часи. І ось тут, на нашу думку, найголовнішою є стаття 2. Де сказано, що суверенітет поширюється на всю країну, що ми є єдиною державою. Територія наша – Цілісна і Недоторкана! А це означає, що ми самі вирішуємо, що нам робити в Україні, й жодна держава не може нами керувати. І зазіхати на наші землі також не має права! І через півсотні літ, і через сто ми з гордістю казатимемо: «Доброго вечора, МИ з України!».