Колись тобі привиділась ріка

страшного смутку береги молочні

і ті, що на світлинах наймолодші

і ті, що не танцюють гопака,

і ті, що не танцюють взагалі

прости пости для тіла і для духу

колись тобі привиділась окруха

черствого хліба в Бога на столі

Голодомор – ця тема традиційно на слуху наприкінці листопада, коли українці вшановують пам’ять жертв однієї з найбільших трагедій у своїй історії. Майже у кожній українській родині є своя власна історія, пов’язана із великим Голодом. Очевидців цих подій з кожним роком дедалі меншає. Ті, хто пережив Голодомор, говорять, що жахіття було навіть не у браку їжі, а в тому, що ти бачив смерть своїх рідних, їх деградацію, божевілля, випадки канібалізму – страшно було усвідомлювати, що до смерті ти втратиш людську подобу, а після смерті тебе зариють у рові...

У ХХ столітті українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Особливо сумне місце займає Голодомор 1932-1933 років: за різними даними, тоді від голоду загинуло від 4,5 до 10 мільйонів людей. Голодомору передувала насильницька колективізація, «розкуркулення» селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі. Тож, українські селяни стали наступними жертвами сталінського режиму після тотальних репресій щодо української інтелігенції та духівництва…

Покоління, народжене після 1933-го, почуло сімейні історії та перекази, а їхні діти і онуки – лише далекі відголоски минулого. Водночас наслідки геноциду для українського суспільства міцно вкоренилися у його повсякденність і через страх дотепер є не до кінця проговореними та осмисленими. Боляче й важко дивитись кадри з кінохроніки, переглядати архівні фото. Боляче й важко слухати, читати, говорити про це. Та ми маємо почути ці голоси, бо тоді їх не чули... Почути, щоб їхні душі по той бік зір нарешті знайшли спокій.

Про ті події написано багато наукових праць, художніх книг, статей… Бібліотекарі бібліотеки-філіалу №1 Полтавської МЦБС запрошують полтавців до книгозбірень міста. Прочитати. Відчути. Знати. Говорити. Пам’ятати…

Ріка страшного смутку. Страшніша за неї лише ріка забуття.

Заcвітимо свічку пам’яті 27 листопада о 16.00…