Від дня найбільшої техногенної катастрофи XX ст. минуло 37 років. Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії. Серед них полтавець Олександр Петрович Хорунжий, давній друг музею В.Г.Короленка. З родинного архіву власної сім’ї ним поповнений науково-допоміжний фонд музею цінними предметами: книгами та листівками початку XX століття. А в ці квітневі дні багато років поспіль небайдужий полтавець приходить до музею, аби поділитися своїми спогадами. На ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС О.П.Хорунжий був призваний у червні 1986 року. Працювати на об’єкті довелося 3 спекотних місяці. Намети ліквідаторів розміщалися за 18 км від місця аварії. Враження від того незвичайного відрядження він, тоді 30-річний шкільний вчитель малювання і креслення, закарбував у малюнках у скромному учнівському альбомі (кульковою ручкою, олівцем). Народжувалися тоді і вірші, але вони не збереглися. Зараз ці малюнки – дорогоцінні свідоцтва героїчної праці, а також побуту ліквідаторів, а ще — картинки розкішної поліської природи, яку знищував радіоактивний атом. Свічка у старовинному підсвічнику разом із червоними тюльпанами нагадують про невгамовний біль від втрат, про подвиг людей, що майже чотири десятиліття тому врятували від загибелі не лише Україну, але й інші країни світу.
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України