Дорогі друзі!Сьогодні ми розпочинаємо нову рубрику
23.11.20, 10:05
Велика Північна війна стала найбільшим проявом вирішення проблеми «балтійського питання» - боротьба за торгове та політичне панування в Балтійському регіоні. Спочатку запекла боротьба з перемінним успіхом велась поміж Данією, Польщею та Швецією. Внаслідок вдалої для шведів І Північної війни (1655 – 1660 рр.) з урахуванням контролю над Інгерманландією, Естляндією та Ліфляндією Балтійське море з його головними затоками, Ботнічною та Фінською, стає «Шведським озером». Останньою державою, яка спробувала вирішити «балтійське питання» на свою користь була Московія, яка стала ініціатором створення «Північного союзу» - військового союзу спрямованого проти Швеції, тобто союзу з Данією та Польщею, які понесли територіальні втрати за умовами І Північної війни. Кожна з країн сподівалася на реванш, повернення раніше втрачених земель, а цар Петро І ставив собі за мету закріпитися на узбережжі Балтійського моря й теж збільшити свою територію. 1708 року бойові дії переміщуються з берегів Балтики, території Польщі та Білорусі в Україну і 1708-1709 роки в Україні й безпосередньо на теренах Полтавщини, стануть кульмінаційним моментом Північної війни і будуть доленосними для європейських народів. «Україні, - як зазначав П. Дорошенко, - довелося взяти близьку участь у Великій Північній війні й нести з свого боку, дуже тяжкі жертви, хоч інтереси, задля яких цар Петро розпочав цю війну, були далекі і чужі для України». Проте ще до початку активних військових дій розпочалася, за визначенням Б. Крупницького, «війна маніфестів». Тому сьогоднішня публікація і присвячена цій темі.
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України