Еріх Марія Ремарк писав: «У темні часи добре видно світлих людей». Інший письменник – Бернард Шоу, сказав, що аж ніяк не пізно вийти з натовпу, попрямувати за власною мрією, рухатися до своєї мети. Українські добровольці завжди були першими, хто вставав на захист вітчизни. Добровольці – це люди, які свідомо обрали свій шлях та пішли на захист вітчизни, часто ціною власного життя. І далеко не кожна людина здатна розпорядитися долею так, як це зробили вони: вийшли із сірої юрби, й стали «воїнами світла», тобто такими, як бачив неординарних особистостей Ремарк.
Бібліотека-філіал №2 нагадує, що цього року 14 березня Україна четвертий рік поспіль святкує День добровольця. Святкує з метою «вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, підвищенню суспільної уваги і турботи про учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості…». Звучить само по собі чудово, чи не так? Але ж хто такі добровольці?
Одним із перших прикладів добровольства можна назвати Запорозьку Січ – воєнізовану структуру з добровольчих батальйонів, які століттями боронили Україну. Інший яскравий приклад, але вже з нової історії України – легіон Українських Січових Стрільців, що теж формувався виключно на добровольчих засадах. Але найновіший приклад – це Революція Гідності. Тисячі звичайних українських громадян, кинувши власні справи – навчання, роботу, бізнес, родини – спочатку пішли на Майдани країни, висловлюючи протест проти антидержавної політики, а потім зі зброєю в руках першими протистояли озброєній до зубів російській армії. Дата відзначення Дня українського добровольця не випадкова – саме 14 березня 2014 року прямо з Майдану перші добровольці вирушили на тренувальну базу у Нових Петрівцях, що під Києвом. І важко переоцінити той внесок, що зробили перші хвилі добровольців для української армії. Саме їх батальйони дали змогу провести мобілізацію сили в тилу і підготувати їм професійну заміну.
Навесні 2014 року була зафіксована рекордна явка у військкомати по всій Україні. Люди приходили самі, не чекаючи на отримання повістки.
Українські добровольці стали гордістю українського народу. І наші полтавські добровольці, не виключення. Коли почались сумнозвісні події на Сході України, у Полтавській області до списків добровольців зголосилися майже 2 тисячі 200 осіб. До військкомату щодня приходило приблизно по 150-200 людей, які виявили бажання у разі необхідності стати на захист Батьківщини.
Ми знаємо, що в Україні тисячі, якщо не десятки тисяч, учасників добровольчого руху, тому назвати всіх поіменно неможливо, але ми можемо пам’ятати і шанувати кожного, хто заплатив своїм життям, щоб ми мали змогу жити вільними людьми в незалежній Українській державі.
В бібліотеці ви також знайдете збірку спогадів «Антон «Еней» Цедік – правдива душа в пошуках істини, про непересічну особистість Антона Цедіка; книгу-реквієм «Дорога в безсмертя», про загиблого Дмитра Коряка.
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України