Добрі звірі Марії Приймаченко (до 115 річчя від Дня народження художниці)
12 січня виповнюється 115 років від дня народження Марії Приймаченко, видатної української художниці, представниці «наївного мистецтва». Її життя було нелегким, проте сповненим творчості та любові до світу. Цікаві факти з життя мисткині підготував колектив бібліотеки-філії №3.
Марія Приймаченко народилася на Київщині й все життя практично не покидала рідне село Болотня. З дитинства їй довелося переборювати поліомієліт. Марія Приймаченко була переконана, що цю хворобу їй наврочили. Три доби вона терпіла біль, потім батько підводою відвіз доньку до місцевої знахарки. Після того одна нога покривилася і стала коротшою. На все життя вона залишилася інвалідом і пересувалася на милицях.
Марія Приймаченко почала творчий шлях з розпису власної хати. Якось пасла гуси та й побачила дивного птаха, який скинув пір’я з крила. На землі, де впало пір’я, були різнокольорові смужки. Це був синій глей. Вона набрала його і розмалювала стіни домівки синіми квітами. Сусідський хлопчик був вражений красою малюнків і не хотів іти додому, поки йому не дадуть квітку. Часто можна почути думку, що пані Марія – аматорка народного мистецтва. Насправді ж у 28-річному віці їй запропонували приєднатися до експериментальних майстерень у Києві. Ось що розповідає віцепрезидентка «Всеукраїнського благодійного фонду Марії Приймаченко» Ольга Левченко: «Її звикли вважати самоучкою, що розвинула свій талант. Але при цьому забувають, що вона три роки навчалась у професіоналів – це були майстри з Петриківки, знані художники, скульптори».
Приймаченко більшу частину життя малювала екзотичних звірів, але ніколи не бачила їх. Подейкують, що художниця навмисно оминала зоопарки за порадою знайомих майстрів. Мовляв, аби не нашкодити бурхливій фантазії. Однак зрештою вона все ж зустрілася з екзотичними тваринами – у цирку, куди авторку відвів режисер Сергій Параджанов.
Твори Марії Приймаченко важко зберігаються, бо працювала художниця з найпростішими матеріалами – ватманом та гуашшю. Окрім того, роботи, що зберігалися в Іванкові від початку повномасштабного вторгнення були під загрозою знищення. На щастя, картини зняли та склали в одному місці, а після «прильоту» місцеві мешканці кинулися рятувати вцілілі експонати.
Мистецтвознавці й досі сперечаються, як правильно – Примаченко чи Приймаченко. Прихильники другої версії (через «й») запевняють, що Примаченко – це зросійщена версія прізвища мисткині. Крім того, в усіх державних нагородах її також називають Приймаченко. Однак свої картини вона підписувала як Примаченко, і саме цей варіант написання прізвища зафіксовано в особистих документах художниці. Ще один варіант підпису Марії Оксентіївни – скорочений – М. П.
Про творчість Марії Приймаченко можна розповідати годинами, але краще – побачити ці картини на власні очі. Тож до вашої уваги підбірка робіт Марії Приймаченко.
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України