«До них підходить слово справжність, якою б доля не була…». До Міжнародного дня сільських жінок

18.10.21, 09:01

Письменник Володимир Короленко не був байдужим до нелегкої долі героїнь цього свята.

Коли митець із своєю родиною виїздив на дачні сезони у Хатки (зараз с. Покровське) в 70 кілометрах від Полтави, то завжди надавав роботу й заробіток місцевим жінкам. Вони допомагали родині у хатніх справах: прибиранні, готуванні їжі. Для куховарки, якщо в неї були діти, наймали окрему няньку, аби жінка спокійно працювала, не залишаючи дітей напризволяще.

Селяни з Хаток та навколишніх сіл вільно заходили до Короленка в гості, розмовляли з ним, прислухалися до його мудрих порад. Він допомагав дуже багатьом своїм приязним словом, а нерідко, особливо під час Першої світової війни, й матеріально.

Збереглися автентичне свідчення удови Явдохи Дивинець, занотоване дослідниками -етнографами В. Липовим, І. Литвином, Л. Любивцем : «Вмер у мене на війні чоловік. Короленко й каже: «Я вам дам трохи підсобки». І дав к Різдву 25 руб., ще 25 руб. прислав к Великодню. Я хліба не мала й кусочка, а то й хліба купила, і дітям чоботи посправляла. Скільки на дачі не було панів, то кращого не було. Діда такого і в Росії не буде, як ото був. Дід був дуже дорогий: я його дякуватиму, поки й умру». Зауважимо, що згадана сума солідна, адже місячний заробіток підсобних робітників складав від 12 до 25 крб.

Майже 50 років у родині письменника прожила Ірина Карпівна Значенко («Іриша»). Зовсім молодою дівчиною носила вона молоко із Нижніх Млинів в місто, на вулицю Мало-Садову, Короленкам теж. А потім залишилися в них хатньою робітницею, пізніше – прибиральницею в музеї, допомагала доглядати і онучку, і правнучок . Своєї родини не створила, рідною для себе вважала короленківську сім’ю, жила в окремій кімнаті в домі Будаговського.