Чубинський: від патріотичних пісень до Державного Гімну України

26.01.24, 08:54

Павло Платонович Чубинський – видатний український етнограф, фольклорист, поет народився 27 січня 1839 року на хуторі біля Борисполя Переяславського повіту Полтавської губернії. Змалку захоплювався географією, мріяв про далекі подорожі. Навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету.

В студентські роки брав участь у діяльності української громади. Був автором журналу «Основа», де познайомився з Т. Шевченком, який мав дужий вплив на формування його світогляду та формування поетичного таланту. Друкуватись почав у журналі «Основа», а в 1871 році у Києві видав збірник віршів «Сопілка Павлуся».

Після закінчення університету займався збором етнографічних та фольклорних матеріалів на Переяславщині та Золотоніщині. У 1862 році звинувачений у складанні «возмутительных песен и прокламаций» був висланий до Архангельської губернії. У тому ж році написав вірш « Ще не вмерла Україна». Покладений на музику М. Вербицьким він став національним гімном України.

У період близько 1869 – 1871 рр. П. Чубинський обробив та підготував до друку 7 томів «Трудів етнографічно-статистичної експедиції. Софія Русова, яка особисто знала П. Чубинського, згадує про нього так: « Високий, чорнявий, із чорними очима, з густими бровами, низьким гучним голосом, із владними рухами, високим чолом, тип організатора, що добре знає, що організує, уміє володіти людьми і провадить свою справу через перешкоди.Ні постійні переслідування уряду, ні заслання … не змогли охолодити його відданості Україні. Він так хотів у ті глухі часи виявити всю багату індивідуальність її народу, всю красу її фольклору!»