Вже 35 років відділяє нас від скорботної дати 26 квітня 1986 р., дня найбільшої в історії людства техногенної катастрофи – аварії на Чорнобильській АЕС. Чорною хвилею прокотилася вона по долях багатьох людей. На роботи з ліквідації наслідків аварії залучалися також військові запасу. Серед тих, хто був призваний в перші місяці, був і полтавець Олександр Хорунжий, шкільний вчитель креслення й малювання. В ніч з 31 травня на 01 червня 1986 р. в двері його квартири постукали представники військкомату, вручили повістку. Так на цілих 3 місяці, до 06 вересня 1986 р. він відправлявся у Чорнобиль.
За спогадами Олександра Петровича, в перший місяць, робота полягала в тому, щоб в радіусі 18 км від Чорнобиля ставити огорожу: дерев’яні стовпи, а між ними протягувати металевий колючий дріт. Працювали по 14-16 годин на добу, спали в наметах. Протягом другого і третього місяця трудилися вже в радіусі 70 км, на території Білорусі: розвантажували вагони зі щебенем, проводили дезінфекцію місцевості. В цей період довелося попрацювати і безпосередньо на станції, на ІІІ енергоблоці, очищаючи територію від сміття та радіоактивного пилу. Олександр та його колеги мали змогу спостерігати, як дистанційно працююча японська техніка накривала залізобетоном зруйнований вибухом ІV реактор, як з гелікоптерів спеціальними хімічними сполуками обприскувалася вся місцевість. Там вперше побачили вони і суцільний рудий ліс.
Важкі робочі будні переносилися легше, бо було вміння та бажання малювати. Творча людина, в яке б пекло не закинула її доля, завжди знайде і час, і умови для заняття улюбленою справою. Так народжувалися малюнки Олександра Хорунжого з натури. Зараз ці аркуші із звичайного учнівського альбому для малювання красномовніші за слова. На них бачимо і покинуті села, і зворушливі літні пейзажі, і портрети ліквідаторів. Це не просто замальовки простим олівцем та синьою кульковою ручкою – це справжнє документальне джерело, що зображує трагічну подію в історії країни. Полтавець Олександр Хорунжий зараз вже пенсійного віку, здоров’я часто підводить, а багатьох із тих, з ким приходилося ділити хліб і кров і працювати пліч-опліч поряд, вже немає в живих. Вічна їм пам’ять…
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України