Про Голокост – як і про Голодомор, знищення вірмен у Туреччині, тутсі в Руанді, босняків у Сребрениці та будь-який інший геноцид – людству варто знати і пам’ятати, аби уявляти, на що здатні люди… Цього дня також згадуємо і тих, хто ціною власного життя рятував від Голокосту, бо навіть у такі страшні часи у людей є вибір…

Боже пам’яті, чи ти є?
Хай святиться ім’я твоє,
Хай прийде царство твоє
Царство твоє, де не забувають добра
І не забувають зла й образ
Де пам’ятають, звідки узявся кожен шрам,
Де хрести на могилах не з’їдає іржа,
Де бережуть оборонні вали й рови,
Де винуватцям не забувають провин
Боже, дай нам пам’яті, насущної, наче хліб.
Марина Пономаренко

Цей день нагадує, як важливо бути толерантним до переконань інших людей та відмінностей між людьми та як важливо протистояти поширенню ненависті. Голокост став кульмінаційним моментом у довгій і ганебній історії антисемітських переслідувань, погромів, дискримінацій, зведеної у Третьому рейху до рангу офіційної політики. «Ми не заспокоїмось, поки по землі ходитиме бодай один єврей…» – ці слова дослідники Голокосту приписують Адольфу Гітлеру, стверджуючи, що сказав він їх відразу після приходу до влади. Чи було так насправді – достеменно невідомо, проте відомо, що нацистський режим за 12 років свого існування знищив 6 мільйонів представників цього древнього народу... Жертвами Голокосту стали й інші народи та групи, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними за національністю, політичними та релігійними поглядами, сексуальною орієнтацію, фізичними й генетичними особливостями. Як зло нацизму змогло опанувати велику високорозвинену державу, якою була Німеччина, котра завдяки своїм діячам культури та мислителям так багато дала світові? Напрочуд точними у цьому контексті є слова англійського державного діяча і філософа Едмунда Берка, сказані ним ще у другій половині XVIII столітті, за більш ніж 150 років до Голокосту: «Для торжества зла потрібна лише одна умова – аби хороші люди сиділи, склавши руки».
«Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…» – йдеться в резолюції Генеральної Асамблеї ООН. Історія – це застереження. Трагедія мала стати пересторогою людству. Мала, але не стала. Сьогодні знову в самому центрі Європи відбувається геноцид…

Пам’ятаємо…