Без каші обід - сирота

05.10.20, 16:14

Українська національна кухня визнана однією з кращих на планеті: у лютому минулого року туристи з різних країн світу поставили українські страви на восьме місце між кулінарним багатством Японії і Китаю. Нам, землякам Івана Котляревського взагалі можна пишатися : страви, якими Іван Петрович пригощав героїв Вергілія, і сьогодні вражають своєю довершеністю. А серед них чимало і каш.

Споконвічний звичай у нас, українців, - варіння каші. Кашу варили при народженні малюка, кашею пригощали на хрестинах (до речі, татові давали кашу з хроном, щоб не забував, як важко дитині з’явитися на світ). Каша, як синонім бенкету, була головною їжею на весіллях ще за часів Київської Русі. Вираз «кашу учинити» - й означав гуляти весілля. А яку тільки кашу не варили наші предки! Й гречану й ячмінну, вівсяну, пшеничну, кукурудзяну, гарбузову, й солодку з зеленого жита й картопляну з пшоном або маком. Рецептів безліч! А ще – тетеря, саламаха, мамалига, шупеня, куліш й каша рябко. (Ніякого відношення до цуциків вона не мала). Рябко – пшоняна каша, затовчена старим салом, її під час прокладання першої борозни, весною. А ще качана каша - українська страва, що готується в Диканському та Зіньківському районах нашої області і якою пригощають під час фестивалів «Борщик у глиняному горщику»!

Різновиди каші зустрічаються практично у всіх народів світу.

У Шотландії в містечку Каррбридж проводять Світовий чемпіонат з приготування каші, учасники якого варять кашу у величезних казанах, а переможець отримує позолочену палицю для розмішування каші.

Благодійна Міжнародна організація Marys Meals, відома як Шотландська міжнародна допомога, запропонувала відзначати Всесвітній день каші 10 жовтня, щоб нагадати усім нам, що іноді жменя крупи може врятувати від голоду не одну дитину на планеті… Приєднуючись до цього свята, колектив бібліотеки-філіалу №12 вирішив нагадати всім нам про те, що каша – сила наша.

«Та все ж каша – мати наша!

Чи гречана, чи з пшона,

Чи перлова, вівсяна – люба, всяка, нам вона!»