Актуальні твори українських письменників під грифом «Заборонено»

31.08.22, 11:09

Літератори об’єднувались у групи, формували власні школи, підштовхували суспільство орієнтуватись на європейську культуру. Але карально-репресивна радянська система за одне десятиліття знищила 80% української творчої інтелігенції.

Працівники сектору соціокультурної діяльності Центральної бібліотеки Полтавської міської територіальної громади підготували добірку про твори письменників, чиї імена й тексти були спотворені або заборонені. Це тексти різних жанрів, періодів, тем, а об’єднує їх те, що всі їх автори й авторки були репресовані: цензуровані, заборонені й вилучені з дискурсу, іноді навіть фізично знищені.

Леся Українка «Бояриня»

«Та й осоружна ж ся мені Москва!» — вигукує героїня драматичної поеми «Бояриня» Лесі Українки. За це текст не потрапляє до академічного зібрання творів письменниці 1970 років і довго був заборонений. Драматична поема «Бояриня», яка розповідає історію української дівчини, що одружилася з боярином, котрий служить у московського царя. Текст демонструє культурну вищість України й описує різницю між життям українських та російських жінок, віддаючи перевагу першому як значно вільнішому й модернішому.

Іван Багряний «Тигролови»

Іван Багряний мав у Харкові квартиру в так званому будинку «Слово». А далі — арешт, увʼязнення, втеча, Друга світова війна та причетність до ОУН/УПА. Радянська влада за ним гналася, проте так і не наздогнала. Найвідомішою книжкою про радянські табори є, мабуть, «Архіпелаг Гулаг» Олександра Солженіцина 1973 року, проте на 30 років раніше з’явилися аж два автобіографічні твори про ув’язнення в радянських таборах українського письменника Івана Багряного: 1944 — роман «Тигролови», а 1950 — «Сад Гетсиманський».

«Тигролови» — роман про мужність, витримку, нескореність. Григорій Многогрішний — людина в тоталітарному суспільстві, 25-річний хлопець, засуджений каральною системою на 25 років. Він розуміє, що його шанс вистрибнути з потяга, залишити ешелон смерті — один з тисячі. І навіть якщо ти зістрибнеш — то навколо нещадна тайга.

Василь Барка «Жовтий князь»

Ім’я цього письменника довгий час було забуте в Україні. Його твори не читались і не друкувались, потрапляли під багатолітню заборону. Василь Барка — представник української діаспори у Сполучених Штатах Америки. Письменник сам пережив голод і бачив на власні очі жахи, які відбулись в тодішній Україні, тому всенародна трагедія 1932-1933 років правдиво відтворена на сторінках роману «Жовтий князь». До українського читача твір уперше прийшов аж у 1991 року.

Улас Самчук «Марія»

З його творчістю радянські українці познайомилися після проголошення незалежності, а до того часу Улас Самчук творив у еміграції — як і більшість його колег-патріотів. Роман «Марія», який був заборонений до друку в Радянському союзі, розкриває всю правду про голод українського селянства після революції 1917 року. У творі письменник описує життя українців та викриває те, що штучний голод планувався Сталіним як геноцид української нації.

Валер’ян Підмогильний «Місто»

Письменників забороняли, а сліди їхнього існування стирали. 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох разом з Лесем Курбасом, Миколою Зеровим, Миколою Кулішем розстріляли й Валерʼяна Підмогильного. Чим могли нашкодити люди, які писали про красу, природу та міста? Своїм бажанням писати українською та надзвичайним літературним талантом.