Адріан Кащенко. Щоб усім було вільно, як от у наших запорожців…
19.09.23, 08:35
«…Мов неприкаяний тинявся я щоліта по запорозьких степах, їздив на руїни Запорозької Січі, пробігав з бистрою хвилею Дніпровою пороги, думав думки на скелях Сагайдачного і Хортиці, плавав по протоках лиману Великого Лугу, лазив попід кручами Микитиного Рогу і Капулівки, схилявся над могилами славних, вільних лицарів», – спокійний і мрійливий Адріан з дитинства сходив усю Хортицю, уважно слухав розповіді про історичну минувшину – в батьківський родині доживав віку старезний дід, очевидець й учасник славних діянь запорожців, зачитувався творами про козаків – поринав уявою в минувшину. Згодом, працюючи контролером на залізниці, Адріан Кащенко вздовж і впоперек об’їздив усю імперію, часто змінював місце служби, але завжди був думками з Україною, з рідним Придніпров’ям і при першій же нагоді повертався на батьківщину… Йому судилось непросте життя: не нажив маєтностей та статків, не здобув особливих преференцій на службі, не поталанило і в сімейному житті, багато негараздів та тяжка праця підірвали здоров’я. Душу ж зцілював за столом: не за картами, не за чаркою – за письмовим столом. Шлях у літературу починав з народних легенд, переказів, казок. У 1883 році в Катеринославі вийшла друком «Жар-птиця, або з паном не братайся, в прийми не бери і жінці правди не кажи. Оповідання А. Торішнього», що стала першою українською книжкою, виданою у козацькому Придніпров’ї. За псевдо Торішнього ховався 25-річний Адріан Кащенко… З новою силою він береться до творчості вже на початку XX століття. Йому судилося стати історичним повістярем, що у своїх творах популяризував славне минуле рідного народу – «Славні побратими», «Над Кодацьким порогом», «Під Корсунем», «Зруйноване гніздо»... Руйнування Запорозької Січі, жорстокість царської політики, що привела до першого великого етноциду на Україні, колоніальний наступ на Гетьманщину, знищення національних інституцій, закріпачення населення, господарювання безвідповідальних заброд – всі ці нищівні удари по українській нації знайшли відображення в творах катеринославського письменника… Своєрідним підсумком багаторічної натхненної праці митця і дослідника стала ґрунтовна, «написана для народу» історія українського козацтва – «Оповідання про славне Військо Запорозьке Низове». Книжка вийшла трьома виданнями (1917, 1918, 1919). Звичайно, письменник був добре обізнаний з «Історією запорозьких козаків» Яворницького, «Історією України-Руси» Грушевського, монографіями Антоновича та Костомарова, але він ставив собі за мету написати не книгу з історії козацтва, а белетризований, розрахований на масового читача художній твір, який би сприяв образному сприйняттю історії Запорозької Січі від самого її початку до ганебного знищення царським урядом та долею козацтва після її руйнування. Адріан Кащенко щедро ілюстрував свій твір не тільки народними думами та піснями, він ґрунтовно описував та фотографував місця колишніх Січей, зібрав величезну кількість ілюстрацій, карт, портретів з історичного минулого Півдня України і тим самим зберіг їх для нащадків. Нові плани та проєкти з’явилися за нової влади молодої незалежної держави. В умовах революційного піднесення в країні й подальшої активізації національного руху історичні твори Адріана Кащенка користувалися величезною популярністю. Деякі книжки письменника перевидавалися по 4–5 разів, що, звичайно, вимагало від нього великого уваги та праці. Фізичне та розумове перевантаження далися взнаки. Останні роки життя він був прикутий до ліжка. не міг ні розмовляти, ні читати, ні писати. Опіку за письменником взяли на себе студенти учительської семінарії Катеринослава… Нелегкою була й доля його творів: доробок письменника чималий, але й досі не зібраний і майже не вивчений, лише в незалежній Україні оповідання та повісті Адріана Кащенка повноцінно прорвалися до читача багатьма виданнями. Пішли з життя мешканці вільного Запорожжя, рукотворні моря стерли з лиця землі історичні місцини вольних лицарів, але колишня краса постає в уяві нинішніх поколінь через одухотворений образ, змальований письменником-патріотом Адріаном Кащенком: «З юнацьких літ мене цікавило, чому це люди ніяк не впорядкуються, щоб усі однаково добре жили й усім було вільно, як от у наших запорожців, що не мали ні панів, ні мужиків, ні старців, ні дуків»… Цей допис до ювілею письменника підготували бібліотекарі бібліотеки-філії № 1 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ. 19 вересня 1858 року на хуторі Веселому на Катеринославщині у багатодітній дворянській родині, родовід якої тягнувся від запорозьких козаків, народився Адріан Феофанович Кащенко. Знаймо, бо ми того варті!
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України