А ПРАВДА ДЕ ? 35_років_уроків

21.04.21, 13:41

В липні 1986 року з’явився перелік інформації, яка підлягає суворому засекреченню і за жодних умов не має потрапити до простих смертних. Ось декілька основних пунктів із нього:

1) причини аварії;

2) скільки всього й що саме потрапило в повітря;

3) наскільки сильно зруйновано ЧАЕС;

4) дані радіаційної розвідки по території, рівні радіаційного забруднення;

5) дані про рівень опромінення людей на АЕС і прилеглих територіях;

6) дані про масові отруєння та епідемічні захворювання, пов’язані з аварією;

7) дані про методи дезактивації території, захоронення небезпечних об’єктів і лікування хворих;

8) дані про технічний стан об’єктів «Укриття» і особливості його побудови;

9) дані про кількість людей, залучених до ліквідації, тощо.

Радянська влада боялася правди про Чорнобиль. А заодно і про себе. Але незнання породжує страх, а він – плітки й домисли. А ще – вміння читати між рядками, «розшифровувати» офіційні повідомлення, спираючись на власний здоровий глузд «голоси з – за кордону» (а їх крадькома слухали, наприклад, по «Радіо Свобода»).

29 квітня радіоактивна хмара рушила в бік Києва. Про аварію на ЧАЕС уже знали, але мало хто з киян вірив, що її наслідки сягнуть столиці. Та і які, власне, наслідки? Про вплив радіації на організм пересічні громадяни тоді знали загалом дуже небагато, як і про профілактичні заходи. Хіба що стандартне: не відчиняти кватирки, часто робити вологе прибирання, мити руки перед їжею, не сушити білизну на балконі, вживати йод і червоне вино. До того ж місто добре «помили» з пожежних машин і автоцистерн. Тож чи варто так боятися, якщо ніхто не скасував першотравневого параду на Хрещатику. Не будуть же наражати на небезпеку, якщо вона реальна, тисячі ні в чому не винних людей, зокрема дітей? Як виявилося, будуть.

Парад справді відбувся . Попри те, що рівень радіації в Києві того дня в сотні разів перевищував норму. Тисячі людей ішли колонами по центру столиці. Тисячі спостерігали за цим абсурдним і небезпечним дійством. Усі з непокритими головами, без захисту, бо ж нічого не сталося, в країні Рад усе прекрасно….

А 6 травня на тому ж Хрещатику стартувала 39 – а міжнародна велогонка миру. Цей багатоденний заїзд вперше розпочинався в СРСР. Це була важлива політична подія. Тому її теж не скасували. І знову – тисячі киян та гостей міста, журналістів та урядовців дивились, як головна група велосипедистів їде центром столиці, де зашкалює радіація.

За книгою Міхаліциної К., Дворницького С. «Реактори не вибухають. Коротка історія Чорнобильської катастрофи».