У кожного народу є постаті, ім’я яких золотими літерами вписане в скрижалі його історії. Для українців такою особистістю є митрополит Київський, Галицький і всієї Русі Петро Могила.
Народився майбутній священнослужитель в сім’ї валаського та молдовського господаря Симеона Могили та угорської князівни Маргарити (Маргіти). Після насильницької смерті Симеона у 1607 році та втрати молдовсього престолу сім’я переїхала на західноукраїнські землі, які тоді належали до Речі Посполитої. Освіту молодий шляхтич міг здобути у Львівській братській школі, за іншими версіями – це міг бути єзуїтський колегіум Ла Флеш, Сорбонна, Замойська академія чи інший відомий навчальний заклад. Свідченням цього є те, що Петро Могила досконало володів українською, польською, румунською, латинською, грецькою мовами.
Підтримка польским королем Сигізмундом III Ваза молдовських господарів, а також родинні зв’язки з впливовими польськими магнатами та українськими князями забезпечили Петру Могилі високе становище в суспільстві Речі Посполитої. Свою кар’єру він розпочав при дворі С. Жолкевського, протягом 1606-1618 років – Київського воєводи, коронного гетьмана, а потім і канцлера. 1620 року Петро Могила взяв участь у Цецорській битві. Згодом, деякий час перебував при дворі гетьмана Великого Литовського Я.-К. Ходкевича, взяв участь у Хотинській війні 1621 року, де, вірогідно, познайомився з гетьманом П. Сагайдачним. Вперше до Києва він приїхав саме в рік його смерті – 1622, згодом, у 1624-1627 роках проживав тут постійно, а саме у своєму маєтку в с. Михайлівка-Рубежівка (тепер Києво-Святошинський р-н Київської обл.). За даними молдовських істориків – там, у скиті Києво-Печерської лаври він прийняв чернечий постриг.
У 1627 році, після смерті Захарії (Копистенського) став архімандритом Києво-Печерської лаври. Його кандидатуру підтримали митрополит Київський Іов (Борецький) та королівська влада. Свою діяльність Петро Могила спрямував на захист володінь Києво-Печерської лаври та відновлення її святинь, у організацію чернечого життя. Особливого значення надавав освіті, заснував 1631 році при Лаврському Свято-Троїцькому монастирі школу. Для організації навчального процесу запросив зі Львова високоосвічених ієромонахів Ісаю (Трофимовича-Козловського) та Сильвестра (Косова). 1632 року на основі злиття цієї школи з Київською братською розпочав свою діяльність колегіум, названий в його честь Могилянським. Основу навчання складали прийняті в школах й університетах Європи «сім вільних наук». Для забезпечення найкращого рівня знань Петро Могила за власні кошти навчав у зарубіжних університетах майбутніх професорів, підтримував Колегіум матеріально, розбудовував шкільні приміщення. Звісно, це дало свої результати. Колегіум став центром формування нової високоосвіченої, національно свідомої, шляхетної української верстви, яка сприяла відродженню Української державності. У 1658 році, згідно Гадяцького мирного договору, заклад отримав статус Академії й став центром освіти, науки та культури на східно-європейських землях.
1633 року новообраний король Владислав IV Ваза пішов на поступки й легалізував православну церкву, але на чолі її бажав бачити людину лояльну і наближену до польських впливових кіл. 10 листопада 1632 року він затвердив кандидатуру архімандрита Києво-Печерської лаври, який одержав благословення від константинопольського патріарха Кирила Лукаріса. Висвячення його відбулося у Львові 28 квітня 1633 року. Ставши митрополитом, Петро Могила розпочав реорганізацію та консолідацію церковного життя. Зібрав і організував учених богословів, перекладачів, редакторів, письменників, з якими розробляв і впроваджував реформи. У своїй діяльності митрополит упроваджував на православному ґрунті досягнення католицької церкви.
Надаючи великого значення книгодрукуванню, Петро Могила реорганізував діяльність Києво-Печерської друкарні, яка видавала як книги, необхідні для літургійної служби, проповідей ("Служебник" (1629), "Тріодь цвітна" (1631), "Євангеліє учительне" (1637)), так і вірші, полемічні твори.
Разом зі своїми соратниками митрополит уклав системний виклад основних засад православного вчення "Православне сповідання віри", яке обговорювалося на помісному соборі, скликаному у вересні 1640 року Затверджене на соборі в Яссах (нині місто в Румунії) 1643 року в присутності всіх чотирьох православних патріархів та грецьких єпископів як таке, що відповідає "догматам православної церкви й святим канонам, є правдивим і православним", "Сповідання" було прийняте всіма православними церквами.
Важливо, що умовах розколу суспільства на противників церковної унії (1596 р.) і прихильників окатоличення української еліти, протистояння православної та унійної церков, Петро Могила підтримував ідею примирення.
1646 року Петро Могила склав духівництво, а 1647 року помер. Похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Нажаль, поховання було знищене під час руйнації Свято-Успенського собору в листопаді 1941 року.
1996 року Петра (Могилу) на Соборі Української православної церкви Київського патріархату прилучено до лику святих. Цього ж року він канонізований Румунською православною церквою. УПЦ Московського патріархату визнає Петра (Могилу) місцевошанованим святим.
Безперечно, канонізація стала найдостойнішим кроком для вшанування цієї особистості. Людини, яку ще сучасники називали "безцінним надбанням руського народу".
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України