З Україною Володимир Короленко був пов’язаний довгими роками життя: в Житомирі і Рівному пройшли дитячі та юнацькі роки письменника, останні двадцять один рік він провів в Полтаві. Українська мова, усна народна творчість та українська література були добре знайомі Володимиру Галактіоновичу. В автобіографічній повісті: «Історії мого сучасника» письменник говорить про великий інтерес до творів Т. Шевченка в юнацькі роки: «Згадую враження, яке молодь мого покоління отримала від тодішнього знайомства з розповсюдженими творами Шевченка…Це любов і захват». Володимир Короленко неодноразово наголошував, що в основі української літературної мови має лежати полтавсько-київський діалект, мова Івана Котляревського й Тараса Шевченка. У листі до М.Л. Балабай Володимир Галактіонович писав: «Корінна мова, яка має залишитися в основі розвитку української літературної мови, – мова Шевченка, Котляревського й Куліша».

Цікавою сторінкою взаємин Володимира Галактіоновича з українською інтелігенцією була його зустріч з Іваном Тобілевичем (Карпенком-Карим) та акторами трупи Саксаганського. Їх приїзд на гастролі до Полтави завжди були знаковою подією в житті міста. І. Тобілевич відвідував В. Короленка й особисто приносив квитки на спектаклі. Родина письменника любила відвідувати театр, захоплювалася українськими спектаклями та виконавчою майстерністю Марії Заньковецької.