70 років тому, 28 вересня 1952 року, відчинив двері для відвідувачів Полтавський літературно-меморіальний музей І. Котляревського

28.09.22, 08:43

У кожному музеї поза збіркою раритетів, експозицією, предметами музейного господарства є обов’язковий для таких закладів культури атрибут – книга відгуків. ЇЇ пишуть роками, у неї сотні і тисячі авторів – від школярика, котрий тільки-но опанував ази письма до визнаного світом академіка, президента країни чи зірки шоу-бізнесу. Книгою вражень зазвичай музейці пишаються, до неї з хвилюванням та живим інтересом зазирає кожен працівник, бо це своєрідний індикатор життя музею, його атмосфери, якості експозиції, фахового рівня проведених екскурсій. Водночас це ще й дуже своєрідний показник суспільних настроїв, загального культурного рівня населення, його естетичних смаків. У цій музейній рукописній книзі по-своєму відлунює епоха.

За 70 років діяльності літературно-меморіального музею І. Котляревського не втрачено жодного аркуша із книг вражень. Вони можуть розповісти багато цікавого допитливому читачеві.

Пропонуємо вам добірку відгуків – що говорили, думали, писали до книги вражень ті, хто приходив до Котляревського на гостину.

З великим хвилювання і почуттям любові до пісняра України Івана Котляревського відвідали музей. Щиро дякуємо працівникам музею за збереження пам’яті про видатного письменника.

Юрій Збанацький, Олександр Ковінька, Олекса Ющенко. 20.09.1957р.

Народ, котрий не забуває своїх великих синів, житиме в віках. Людина виходить з музею окриленою.

Проф. Ісай Глорієв Пенчев (Болгарія). 30.10.1958 р.

Ми, група українських письменників, відвідали музей І. Котляревського. Відвідини порадували, бо в музеї відчувається любов до пам’яті великого українського поета. Сердечно вдячні працівникам музею, які так ревно доносять дух письменника людям, які цінують і люблять наше невмируще слово.

Михайло Стельмах, Олесь Юренко, Борис Левін. 7.04.1959 р.

Украина, моя вторая родина, имеет полное право гордиться своим богатым литературным наследием. Имя Котляревського живет в моей памяти с того вечера, когда в первый раз услышал «Наталку Полтавку» более 45 лет тому назад. Посещение музея Ивана Котляревського в его возлюбленной Полтаве, доставило мне огромное удовольствие. Как много дала миру дорогая моему сердцу Полтава !!!

Михайло Найме, письменник з Лівану (колишній вихованець полтавської Духовної семінарії 1906-1911рр.). 15.08.1956р.

Полтава… Полтавська губернія…Мало ще в яких словах я відчуваю стільки чарівності і теплоти, як у цих. Та й не дивно… Адже тут народився, жив і творив автор славнозвісної «Енеїди», тут народилася перша п’єса нової української літератури «Наталка Полтавка» і, знову ж таки, народилася з вуст Івана Петровича. А все це таке миле моєму серцю, все це наносить на мене хвилюючі, але приємні думки, тому що української літератури без Котляревського не уявляю… А літературу люблю - як ніщо в світі.

…Більше сотні років,

Як тебе немає,

А про тебе, батьку,

Слава не вмирає.

Учень Лубенського бухгалтерського технікуму М. Наєнко (нині доктор філологічних наук, професор КНУ імені Т. Г. Шевченка ). 29.01.1961р.

Уперше відвідав музей великого українського письменника –Івана Котляревського. Дуже добре, що музей зберігся. Свого часу я писав протест проти статті в газеті «Известия», в якій пропонувалося ліквідувати музей Котляревського. Експонати дають уявлення про життя і творчість великого письменника. Проте треба вже тепер готуватися до знаменної дати – 200-ліття від дня народження І. П. Котляревського: збагатити і оновити експозицію, реставрувати будиночок письменника і організувати там філіал музею.

Член-кореспондент Академії наук УРСР Є. П. Кирилюк. 11.03.1965р.

Уклін тобі, Іване Петровичу! Низько схиляємо голови у Вашій хаті. Вдячні за Ваші творіння, вдячні за те, що Ви жили і працювали для рідного краю.

Полтавці. 7.09.1969р.

Велика шана і дяка славному місту Полтава, його землякам за чудово і з великим художнім смаком оформлену експозицію музею. Вічно живе українське слово літературно зародилось і сформувалось під віщим пером величного співця свого народу І. П. Котляревського і його життєдайні паростки віками будуть міцніти і буяти.

Микола Жулинський (аспірант Інституту літератури НАНУ, а нині академік і його директор). 5 серпня 1970 р.

Ваш музей – розмова поколінь.

З повагою Іван Козловський. 23.07.1974р.

Нехай у цій домівці, як і у всій Полтаві, вічно живе могутня, велична душа Котляревського.

Письменники Ю. Мушкетик, І. Драч, Є. Дудар, Л. Вишеславський, В. Мирний, В. Бойченко, 6.05.1988р.

Далі буде