Творчий шлях М. Садовського та його особиста доля тісно переплелись з долею видатних театральних діячів М. Кропивницького, М. Старицького, його рідних братів Івана Карпенка-Карого, Панаса Саксаганського та сестри Марії Садовської, а також славетної Марії Заньковецької. По-різному складались між ними особисті стосунки – вони часто розходились у житті, але завжди дотримувались одних мистецьких принципів. Бо об’єднані вони були однією високою місією – створенням українського театру, який сценічну діяльність розпочав саме з «Наталки Полтавки» І. Котляревського
У 1910 р. професійним театром М. Садовського була поставлена вистава за «Енеїдою І.П. Котляревського Ця постановка опери М.Лисенка стала визначною подією культурного життя столиці, де режисер спільно з композитором створили яскраве новаторське музично-сценічне полотно.
Прем’єра опери відбулась 23 листопада 1910 року і стала справжнім святом театрального мистецтва. Успіху постановки сприяв талановитий ансамбль акторів, задіяних у спектаклі.
Неперевершеним був Зевес-громовержець у виконанні І. Чорноморця, його дружину Юнону грала Мотря Лєбєдєва. Дуже колоритним був Бахус у виконанні Д. Мироненка – у вишитій сорочці, прикрашеній виноградними лозами та Марс, якого зіграв Є. Захарчук. Незабутнє враження також склали Еол у сценічному втіленні С. Бутовського, Аполлон у виконанні В. Верховинця, Дідона, яку зіграла О. Петляш та головний герой Еней , втілений І. Золденком.
Успіх вистава мала величезний. Відомий театрознавець В. Чаговець, сповнений враженнями, писав: «Проходить перший акт, за ним другий, і театр перетворився на сповнений захвату натовп. Потягнулися вінки, квіти, підношення головним винуватцям події М. К. Садовському та М.В. Лисенку, які створили з поеми І. Котляревського прекрасну постановку»