6 квітня – 185 років від дня народження М.В.Скліфосовського

06.04.21, 09:16

Микола Васильович ніколи нікому не казав «ти», а завжди «ви» окрім, звісно, дітей, завжди терпляче і з повагою розмовляв з пацієнтами.

Коли він приїжджав у Полтаву, в маєток «Отрада» в Яківцях, то вдягав вишиванку і крислатого солом’яного капелюха. Розмовляв тільки українською і заохочував усю родину говорити українською. Російські колеги так його і називали: «хохляцька душа». Господарство в маєтку було взірцевим: ниви, коні, велика рогата худоба, свині, птиця, город, пасіка на 15 вуликів. З його приїздом у домі вводився чіткий розпорядок дня. Сон, підйом, їжа, прийом хворих – на все були окремі години. Яківчанські селяни любили Миколу Васильовича за доброту, за те що і обідом нагодує, і що лікував їх безкоштовно. Сам Микола Васильович завжди говорив, що це були кращі дні його життя, коли він близько спілкувався з простими людьми, входив у їхнє життя і потреби і пишався тою безмежною довірою, яку йому виявляли.

В особистому житті Микола Васильович пережив багато трагедій та важких втрат. Перша дружина лікаря Єлизавета померла у 24 роки, залишивши йому трьох дітей – Ольгу, Миколу та Костянтина. У другому шлюбі із Софією Олександрівною народилося ще четверо – Володимир, Борис, Олександр, Тамара. Діти були надзвичайно дружні між собою. Микола Васильович завжди бажав, щоб його діти стали шанованими в суспільстві людьми, він називав їх земним безсмертям. Він не знав скільки разів йому доведеться ховати мрії, що не збулися. Всі діти рано пішли з життя. До похилого віку дожила тільки Ольга, яка була дружиною видатного лікаря, учня Миколи Васильовича.

Бібліотека-філіал № 11 знаходиться у будинку, який в минулому був гостьовим будиночком М.В.Скліфосовського. Працівники бібліотеки дбайливо збирають інформацію, яка пов’язані із життям і діяльністю цієї непересічної людини. А до його ювілею підготували презентацію.