Софія Володимирівна Короленко…Засновниця та перший директор Полтавського літературно-меморіального музею Володимира Короленка. У жовтні за старим стилем народилася ця відома жінка. Софію Володимирівну пам’ятають у Полтаві не тільки тому, що вона була дочкою письменника-гуманіста. У неї були і власні заслуги перед полтавцями. Її знали як чуйну, співчутливу і благодійну людину. Про неї неможливо говорити без особливого трепету, адже вона Творець музею. Недарма говорять, що першими директорами меморіальних музеїв стають нащадки письменників. Наш музей не став винятком. Софія Короленко була людиною великої та доброї душі, високої культури та інтелігентності. Сучасники Софії згадували, що до музею, де директором на той час вона була, можна було прийти будь-якій сторонній людині, як до монастиря, адже завжди тут її приймуть, нагодують, одягнуть, допоможуть.

Якою ж вона була? У Софії була приваблива зовнішність. Високого зросту, струнка, з дуже гладким, без зморшок, біло-рожевим обличчям красивої овальної форми. Очі невеликі, світлі, ясні, прямий, довірливий погляд. Волосся було попелястого кольору, без сідини. Довга коса закладалася в велику зачіску позаду і надавала всій голові благородного вигляду. Приваблива посмішка. Хрещениця Софії Володимирівни, Тетяна Олександровська згадувала: «Я, пам’ятаю як одягалася Софія Володимирівна. Чорна спідниця, білі вишиті сорочки. Добра, весела, проводила новорічні ранки для дітей».

У Софії Короленко був дуже хороший смак, тонке розуміння краси та любов до природи. З дитинства проявлялася любов до квітів, а потім і до рослин взагалі. Любила землю та роботу на ній, і земля на це відповідала їй взаємністю: посаджене нею дерево добре приймалось та росло, але це був не город, а сад або квітник. Сім’я Короленка привозила рідкісні декоративні рослини та саджали їх у дворі. Так з’явилися на садибі кизил, фундук, ломонос, японська декоративна айва. Зірваних квітів Софія не любила, завжди надавала перевагу тим, які росли на землі або були висаджені у горщиках. Квітка була для неї талісманом. Обов’язково одягала в петлицю пальто квітку, коли йшла куди-небудь у справах.

У Софії Володимирівни були здібності до малювання та ліпки. Дуже любила народне мистецтво – колекціонувала вишивки, часто українські. Коли бувала в Румунії, завжди купляла вишиті вироби. Софія дуже гарно виготовляла абажури з аплікаціями із засушених рослин. У неї була потреба оточувати себе красивими виробами людських рук. Також вона полюбляла носити український національний одяг