252-га річниця І. Котляревського09.09.21, 08:37 Цей вересневий день для Полтави та полтавців незабутній. 252 роки тому – 9 вересня 1769 року – народився наш Іван Котляревський. У незнатній, неродовитій полтавській сім’ї народився хлопчик-нащадок із дивовижним чуттям рідного слова, його сили і краси. Ще в роки навчання у Полтавській семінарії до нього приклеїлось прізвисько “рифмач” за талант вмить викрешувати вогонь слова. Ми дуже мало знаємо про його юні літа, коли він скрипів перами у канцелярії полтавського магістрату, подавав начальникам папери, відправляв їх кудись поштою. Мабуть, був як усі. Та був у нього рідкісний дар спостережливості, мовної пам’яті – у свідомості та уяві юного Івана карбувались особливості характерів, поведінки, чоловічого куражу, геройства, доблесті і жіночого кокетства – все людське різнобарв’я. Він поринав у життя свого оточення – сусідів, друзів, простих обивателів і «непростих» полтавців і уважно придивлявся до нього. Навколо нього була стихія – людське море. Цю Україну і показав Іван Котляревський в “Енеїді” – не політично, а онтологічно: як буття народу. “Україна – є! Українці – є!” – сказала світові ця поема. Весь свій вік Котляревський служив Полтаві – як очільник виховного пансіону для дітей бідних дворян, як піклувальник Полтавських благодійних закладів і, нарешті, як директор полтавського Вільного театру. Його перу належать дві п’єси – “Наталка Полтавка» та ’’Москаль-чарівник”. На сцену вийшли прості жителі Полтави та найближчих її околиць із своїми бідами і надіями, з своєю любов’ю, вірністю, покорою батькам і, що дуже важливо, власним уявленням про життєві цінності: “Бог нам поміг перенести біди і напасті, він поможе нам вірною любовію і порядочною жизнію буть приміром для других і заслужить прозвище добрих полтавців”, – кажуть вони. Бувши природним українцем, Котляревський належав водночас до рідкісного крихітного племені мудреців. А ще б краще сказати, він був справжнім “веселим мудрецем”, який чесно виконав свій синівський обов’язок перед Богом та Батьківщиною. |