Сучасник дослідника М. Астряб назвав Івана Францовича «невтомним трудівником і ретельним дослідником полтавського минулого», адже коло його наукових інтересів стосувалося різних аспектів життя краю.

24 грудня – день працівників архівних установ. Вагому роль у розробленні теоретичних питань архівознавства й архівного будівництва на Полтавщині відіграла Полтавська Вчена Архівна Комісія (ПВАК), заснована у жовтні 1903 року. Серед ініціаторів її створення були І. Павловський, О. Мальцев, Л. Падалка, В. Щепотьев. ПВАК працювала до 1919 року. Незмінним секретарем Комісії був І.Ф, Павловський. Археологічні дослідження, історико-етнографічні проблеми, створення перших музеїв краєзнавчого та історичного характеру, вивчення, опис, систематизація архівних документів – усе це входило до сфери наукових інтересів, практичної роботи членів Комісії. Результати наукових досліджень ПВАК друкувалися в «Трудах Полтавської Ученой Архивной Комиссии», які виходили в Полтаві з 1905 по 1917 роки (15 випусків), а також у вигляді окремих видань (більше 20).

Редакторами «Праць…» були І.Павловський, О. Мальцев, Л. Падалка. Окрім того, Іван Францович, як секретар Архівної Комісії з переліком прочитаних лекцій і виданих праць її членами. Як член ПВАК І. Павловський займався виявленням і впорядкуванням документальних матеріалів, що становили наукову цінність. Праця вченого «Опис архівів Полтавської губернії» (видання ПВАК 1915 року) має незаперечну наукову цінність для архівістів, краєзнавців. Разом із членами ПВАК В. Василенком, В. Модзалевським, П. Федоренком Іван Францович увів у науковий обіг важливу історико-краєзнавчу працю під назвою «Актовые книги Полтавского городового уряда XVII в.», яка вийшла в 1912 році у двох випусках. Видання містить цінний фактичний матеріал для вивчення історії України, зокрема Полтавщини, часу гетьманів І. Брюховецького, Д. Многогрішного, І Самойловича.

Івану Францовичу належить честь документального підтвердження фактів із біографії славетного полтавця – І.П. Котляревського. Серед паперів Полтавської земської управи вчений віднайшов вісім документів, які проливають світло на громадську діяльність Івана Петровича, зокрема на його роботу в Приказі громадського піклування, й дають можливість побачити поета чиновником винятковим для того часу.

І.Ф. Павловський був і членом Ради Полтавського Церковного Історико-Археологічного Комітету, створеного у Полтаві в жовтні 1906 року. Учений збирав матеріали з історії єпархії; на основі архівних документів Полтавської Духовної Консисторії і Полтавського Губернського правління написав книгу «До історії Полтавської єпархії» (видана в Полтаві 1916 року). За «дослідження архівних матеріалів Полтавського краю й на користь архівної справи взагалі» І.Ф. Павловський був обраний дійсним членом Таврійської, Псковської, Ставропольської, Казанської Вчених Архівних Комісій!

Архівною справою І.Ф. Павловський займався і після жовтневого перевороту 1917 року. Згідно з рішенням губерніальної народної управи від 20 січня 1918 року було створено Історичний архів Полтавщини при губернському музеї, з листопада 1920 року – Центральний Пролетарський музей Полтавщини. Іван Францович займав посаду ученого архівіста Історичного архіву, як структурного підрозділу музею. Тільки у серпні 1922 року, коли було засновано полтавське губернське архівне управління, Історичний архів Полтавщини увійшов до його складу на правах автономної організації під назвою «Полтавський губерніальний історичний архів». Отже, до останніх днів життя, а помер І.Ф. Павловський 27 травня 1922 року, він був співробітником Історичного архіву, який функціонував як відділ Центрального Пролетарського музею Полтавщини.

Із плином часу значущість постаті І.Ф. Павловського для українського архівознавства та історіографії зростає. Жодний історик, який займається дослідженням ХІХ століття, не обходиться без ретельно опрацьованих Іваном Францовичем архівних даних. Великою заслугою вченого є те, що він увів до наукового обігу значний масив документів, втрачених у ХХ столітті.

За матеріалами Л. Шендрик