6 січня 2023 рjre минає 190 років від дня народження українського поета-лірика, перекладача, громадського діяча Степана Васильовича Руданського. Всі ми хоч раз чули його проникливу і зворушливу поезію «Повій, вітре, на Вкраїну…» , що стала піснею. До речі, вона була опублікована у першому числі журналу «Основа» (1861 р.) і отримала захоплені відгуки читачів.

Він народився у с. Хомутинцях Подільської губернії у родині сільського священника. Закінчив Шаргородську бурсу, Кам’янець-Подільську духовну семінарію. Проти волі батька вступив у Петербурзі до медико-хірургічної академії і успішно закінчив її. У Петербурзі зблизився з українськими письменниками і сам почав писати вірші, байки, які називав «співомовками».

Захворівши у молодому віці на сухоти, змушений був жити і працювати у теплому кліматі. Саме тому виклопотав призначення міським лікарем до Ялти. З винятковою відповідальністю ставився до своїх службових обов’язків, багатьох нужденних лікував безкоштовно, допомагав ліками. З 1864 р. був призначений портовим і санітарним лікарем Південного узбережжя Криму та лікарем маєтків графа Воронцова.

Серед важливих граней ялтинського життєпису Руданського – захоплення археологією. Із задоволенням допомагав відомим вченим розкривати таємниці унікальних знахідок, працював разом з одеським професором П. Бруно над укладанням карти Південного Криму.

Головна літературна справа ялтинського періоду життя – переклад «Іліади» Гомера українською мовою.

Влітку 1872 р. в Криму спалахнула епідемія холери. С. Руданський взявся винищувати джерела інфекції, працював до виснаження і сам захворів. Загальне ослаблення організму викликало загострення давньої хвороби – туберкульозу. 3 травня 1873 р. після дев’ятимісячної виснажливої боротьби поет пішов з життя зовсім молодим. Йому було 39 років. Його старший брат Григорій згадував, що в останні хвилини життя Степан Руданський наспівував пісню «Україно моя мила…». На пам’ятнику на могилі поета викарбувані рядки з його поезії: «На могилі не заплаче ніхто в чужині, хіба хмаронька заплаче дощем по мені».

Після поета залишилось багато рукописів. Олена Пчілка першою упорядкувала їх, залучила до фінансування земляків і, врешті-решт, 1880 р. перша книжка С. Руданського під назвою «Співомовки» побачила світ у Києві. Так почалось його повернення в Україну.

Нині в Хомутинцях Калинівського району Вінницької області працює Літературний музей Степана Руданського.