15 лютого минає 190 років з дня смерті поета М. І. Гнідича
13.02.23, 10:54
Немало достойних імен видатних вчених, художників, поетів, хоробрих воїнів та державних діячів подарувала Полтавщина Україні й світові. Микола Гнідич – справжній українець та полтавець за походженням: його дід, переходячи у дворянство, отримав як привілей прізвище Гнєдіч замість Гніденко. Хлопчик з дитинства зазнав лихої долі: рано втратив матір, потім його спіткала тяжка хвороба – чорна віспа, внаслідок чого він осліп на одне око. Навчався М. Гнідич трохи пізніше за Івана Котляревського у Полтавській Слов’янській семінарії, де знайшов вірного друга на все життя, – майбутнього декабриста О. Юшневського. Провчившись декілька років у Московському університеті, але так і не закінчивши його, 1802 р. виїхав з О. Юшневським до Петербурга. В.Капніст допоміг молодому землякові влаштуватись на службу. М. Гнідич жив усамітнено й дуже скромно, його вважали диваком і провінціалом. Дружив з поетом-байкарем І. Криловим. Майже чверть століття М.Гнідич присвятив монументальній праці – перекладу гекзаметром “Іліади” Гомера, високо поцінованій О.Пушкіним. Наприкінці життя, як пише дослідниця його творчості І. Мєдвєдєва “… Гнідича потягло на Україну”. Побувавши на батьківщині, він писав: “Рідне небо, здавалось, дивилось не мене з любов’ю, як на вірного сина, який протягом 28 літ відсутності не забув жодного слова рідної мови своєї”. Гнідич листувався з Котляревським і, напевно, зустрічався з ним і в Полтаві, і в Петербурзі. Влітку 1810 р. М. Гнідич три тижні прожив у родині В. Капніста в Обухівці на Полтавщині. Помираючи, М. Гнідич заповів рідному місту свою велику й цінну бібліотеку, яку 1834 р. було перевезено з Петербурга до Полтави та розміщено у гімназії. Мабуть, з любові до Полтави й рідного краю виникла легенда про те, ніби серце поета поховане не на Невському кладовищі в Петербурзі, а в Полтаві, в могилі неподалік поховання І. П. Котляревського. Документального підтвердження цьому не існує, хоча легенда тривко живе у Полтаві. Втім, у світі такі прецеденти, тобто факти окремішнього поховання серця людини, відомі. Для прикладу: серце Ф.Шопена поховане у Варшаві, а тіло геніального польського композитора – у Парижі.
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України