15 грудня в Україні відзначається День працівників суду.

Саме 15 грудня 1917 року в Українській Народній Республіці було створено найвищий судовий орган - Генеральний суд. Та історія судової системи в Україні має глибше коріння.

5 квітня 1710 року у Бендерах було ухвалено «Пакти і Конституції стосовно прав і вольностей Війська Запорозького», більш відома як Конституція Пилипа Орлика. За тодішніми традиціями вона складена у формі договору між владою (гетьманом) та народом. За змістом – документ, що в політико-правових поняттях того часу обґрунтовує права України на державну самостійність та її державний устрій. Складається Конституція з преамбули, шістнадцяти статей, післямови та присяги Пилипа Орлика, де сформульовані головні принципи побудови правової держави. За Конституцією формувалися три гілки влади: законодавча, виконавча, судова. Законодавча влада надавалася Генеральній Раді, що виконує роль парламенту. Найвищу виконавчу владу мали гетьман разом із Радою генеральної старшини, а всі юридичні справи належали до юрисдикції Генерального суду.

Конституція Пилипа Орлика декларувала розширення демократичних засад у суспільстві, що, власне, знайшло відображення у шостому розділі. У ньому були визначені основні принципи державного управління. Йшлося про створення своєрідного козацького парламенту – Генеральної ради. Вона мала збиратися "в резиденції гетьманській" тричі на рік – на Різдво, на Великдень і на Покрову.

Стаття 7 «Пактів…» визначає принципи функціонування судової системи в державі. Вона обмежувала права гетьмана у сфері судочинства, застерігаючи цим незалежність суддів при вирішенні кримінальних і цивільних справ. Зокрема, передбачалося утворення Генерального суду, який повинен був розглядати справи щодо скарг на гетьмана, генеральну старшину, полковників, генеральних радників, знатних товаришів чи інших урядовців, "а понад то рядових козаків". Гетьман сам не мав права карати особу за вчинення нею злочину або особисто призначати їй покарання. Така справа повинна була передаватися на "...розгляд Генерального суду. І хоч би яке неприхильне, а проте безстороннє рішення він ухвалив, – такому повинен кожен правопорушник підкоритися". Цим Конституція сприяла розвитку та утвердженню незалежної судової гілки влади, забезпечувала незалежність та неупередженість Генерального суду, об’єктивність та справедливість при винесенні рішень. Відповідно до цієї норми, гетьман міг бути усунутий від влади за постановою суду.

Тобто, Генеральний суд ставав найвищою юридичною інстанцією в державі, а прийняті ним рішення не підлягали перегляду.

Отож, Конституція Пилипа Орлика, яка була написана 310 років тому і на сьогодні вражає своєю актуальністю й високим правовим рівнем.