301 річниця з дня народження поета та педагога, богослова та філософа Григорія Сковороди. Минуло багато років з того часу, як жив і творив видатний український драматург, письменник Сковорода. Його заповіді працьовитості, людяності. добра, справедливості знаходять відгук і в серцях наших сучасників. Поета та педагога, богослова та філософа Григорія Сковороди визнано одним із п’яти найвидатніших філософів за всю історію людства. Його називали українським Сократом.
Народився Григорій Сковорода 3 грудня (22 листопада за старим стилем) 1722 р. у козацькій родині в містечку Чорнухи на Полтавщині. Батьки Г.Сковороди належали до малоземельних селян-козаків. Визначну роль у вихованні Григорія відіграла родина й рідна школа.
Маленький Григорій виявив хист до гри на народних інструментах, складав і гарно виконував пісні, в ранньому віці виявив сильний потяг до знань, непересічні здібності до наук і великий інтерес до читання. Батьки прагнули дати синові освіту: спочатку хлопчика навчав сільський дяк, а згодом його віддали до сільської церковнопарафіяльної школи. Допитливий хлопчик оволодів грамотою з богослужбових книг, а через відсутність під руками іншої літератури захоплювався читанням книг релігійного змісту. Злидні, матеріальні нестатки, яких постійно зазнавала сім’я Сковороди і які він щодня спостерігав навколо себе, привчили його з дитинства задовольнятись малим, бути невибагливим у харчуванні, одязі, побутових вигодах. Ця риса збереглася у нього на все життя. Викладаючи в Харківському колегіумі піїтику, синтаксис, грецьку мову, Г.Сковорода захопився античною літературою. Тоді він почав писати «Байки харківські». Згодом залишивши роботу в Харківському колегіумі, останні 25 років життя подорожував.
Г. Сковорода був бажаним гостем у хатах простого народу, де він знаходив і притулок, і харчі, і турботу про свій одяг, зупинявся він також і у своїх приятелів з середовища тодішньої інтелігенції – священників, службовців, купців, поміщиків. Однак він не любив жити у великих будинках і уникав незнайомого товариства. На час особливо напруженої роботи над своїми творами, Сковорода любив залишатися на самоті, обирав для проживання віддалені від міст і великих сіл місця на пасіках, в садах, лісах, що належали монастирям і знайомим землевласникам. Кабінетом йому була не добре обставлена кімната, а бідна хата пасічника або селянина.
Самобутнє світобачення та творча спадщина Григорія Сковороди, представлені у діалогах, трактатах, епістолярії, поезіях, байках, притчах. Помер Григорій Сковорода 9 листопада (29 жовтня за старим стилем) 1794 р. у селі Іванівка (нині – Сковородинівка) на Харківщині.