13 жовтня 2020 року в музеї історії Полтавської битви відбулася презентація експозиційної зали «На терезах часу»

Для Росії, Швеції та України Полтавська битва мала діаметрально протилежні наслідки, а відтак у кожного народу формувався різний світогляд та часове осмислення події. Саме цьому аспекту присвячена остання експозиційна зала музею історії Полтавської битви, над тематико-експозиційним планом якого працювали науковці ДІКЗ «Поле Полтавської битви» протягом 2019-2020 років. Їх консультували відомі в Україні знавці доби ХУІІ-ХУІІІ століть – доктори історичних наук Ольга Ковалевська і Віктор Брехуненко, кандидат історичних наук Олексій Сокирко, головний редактор часопису «Сіверянський літопис» Сергій Павленко, художник і реконструктор Сергій Шаменков. Мистецьке втілення цього плану здійснив полтавський художник Ігор Гречановський, який співпрацює з музеєм не один десяток літ.

В експозиційних розділах прослідковуються основні етапи осмислення історичної події кожною з кран-учасниць військового конфлікту. Одразу після баталії московський цар Петро І назвав перемогу «неслыханною новиною», «неслыханною викторией», «зело превеликой неначаемой викторией». Але згодом постала необхідність докладніше обґрунтувати причини перемоги московської армії над шведською як для себе, так і, в першу чергу, для європейців. Московським царем була запущена в хід потужна пропагандистська машина. Масово почали продукуватися листи, реляції, підправлені карти битви, гравюри, живописні полотна, медалі і медальйони, історичні праці. Усе це повинно було переконати сучасників і нащадків у величі й грандіозності події.Стає зрозумілим, чому для Російської імперії, а згодом і Радянського Союзу Полтавська битва набула особливого змісту як «преславна вікторія», а саме полкове місто розбудували й перетворили на губернське, «город славы русского оружия».

Для Швеції поразка під Полтавою означала кінець шведської мілітарної держави, але привела до створення держави загального добробуту, яка стала предметом наслідувань у всьому світі. Із 1814 року Швеція не бере участі у військових конфліктах, оголошувала про нейтралітет у Першій і Другій світових війнах, є членом ООН, не входить до жодного військового блоку, але відправляє свої війська для участі у миротворчих операціях. Стабільність шведського життя сприяла збереженню історичних джерел. Тож і нині у шведських архівах знаходять унікальні документи про події Великої Північної війни в тому числі і в Україні, вивчають їх і видають. Шведські військові історики й археологи досліджували поле Полтавської битви наприкінці ХІХ, на початку ХХ століття, а також у 2008-2009 роках.

Найболючішою тема Полтавської битви стала для мільйонів українців, котрі вбачали в цій події великий трагізм і втрату можливості здобути незалежність. Проте на думку українського історика Олександра Оглоблина, «...дальша історія України явно показала, що властиво ця величезна поразка української держави й української державницької ідеї, яка сталася 1708‒1709 років, разом з тим стала й початком дальшого розвитку українства, української національної ідеї». Особливу увагу приділено осмисленню ролі гетьмана України Івана Мазепи в національній історії. Акцентовано увагу на діяльності наукових центрів української діаспори. Завдяки їхній праці світ дізнався про Івана Мазепу, досвідченого політика, воїна, дипломата, котрим у свій час захоплювалися Вольтер, Джордж Байрон, Юліуш Словацький, Віктор Гюго, Проспер Меріме та інші європейці як борцем за свободу своєї Вітчизни. На заході також буде презентовано картину художника Ігоря Гречановського «Апофеоз гетьмана України Івана Мазепи».

Доповненням до заходу є презентація другого випуску збірника наукових статей за матеріалами круглих столів, присвячених пам’яті історика й архівіста Івана Павловського, до якого увійшли доробки полтавських істориків і краєзнавців за 2016-2020 роки.

Запрошуємо до перегляду!!!