“ Carpent tua poma nepotes” (Пожнуть свої плоди потомки)
10.10.22, 14:37
У жовтні 70 року до н.е. у селищі Анди неподалік міста Мантуї народився Публій Вергілій Марон – найвидатніший поет стародавнього Риму. Його батько, за одною версією, був поденним робітником у державного чиновника Магія, з дочкою якого він згодом одружиться. Завдяки наполегливій праці батька та фінансовій підтримці тестя сім’я Вергілія досягла певних статків, що дозволило не тільки дати синові добру освіту, але й залишити йому у спадок невеличкий маєток поблизу Мантуї. Освіту Вергілій здобував у риторичних школах Кремона, Медіолана й Рима. «Високий на зріст, сором’язливий, з селянським обличчям, слабкого здоров’я», - так його описували сучасники. Не маючи ораторських здібностей, він лише один раз виступив у суді, а потім повернувся до батьківського маєтку у 45 р. до н.е., де займався сільським господарством і літературною працею. Перші вірші молодого поета привернули увагу впливового на той час державного діяча, оратора та історика Асінія Полліона, який цікавився літературою. Саме він допоміг Вергілію повернути свій маєток, який намагалися конфіскувати в ході кампанії надання земельних наділів колишнім воїнам, звільненим у запас. У період з 50 до 41 р. до н.е. були видані Вергілієві "Еклоги", більш відомі як “Буколіки” – збірка, яка складалася з 10 віршів-еклог. Найбільш відомий четвертий еклог збірки, де йдеться про чудесного новонародженого, який змінить цей світ і поверне на землю "золотий вік". Цей загадковий образ у наступні століття викликав чимало суперечок: у період середньовіччя вважалося, що Вергілій геніально передбачив появу Христа й панування християнської релігії у всьому світі, за це був проголошений "християнином до Христа". Після виходу "Буколік" Вергілій стає одним з найвідоміших і найпопулярніших римських поетів. Він входить до літературного кола, очолюваного Меценатом — близьким другом Октавіана Августа. Найкращим твором Вергілія вважається епічна поема "Енеїда", написана на прохання імператора Октавіана Августа. Робота над поемою почалася у 29 році до н.е. і продовжувалася до смерті поета. В основі її лежить казання про благочестивого троянця Енея, сина Анхіза й Венери, що втік після спалення Трої у латинську землю. Римляни вважалися нащадками троянців, а рід Юліїв, до якого зараховував себе Октавіан Август, вів своє походження від самого Енея. Поема Вергілія мала стати хвалою предкам Октавіана і древніх установлень, реставратором яких той себе вважав. Він прожив майже все своє життя поблизу Неаполя. Іноді відвідував Рим, бував на Сицилії й у Таренті. У 19 р. до н.е. на 51-му році життя Вергілій вирушив у велику подорож Грецією, щоб наступні три роки займатися шліфовкою своєї «Енеїда». Прибувши до Афін, Вергілій зустрівся тут з Октавіаном Августом, після чого вирішив відмовитися від поїздки і повернутися з ним до Італії. При огляді містечка Мегар він занедужав, на кораблі хвороба посилилася, і незабаром після прибуття в Брундизій Вергілій помер 20 вересня 19 р. до н. е. Прах його перенесли до Неаполя і поховали біля другого каменя на Путеоланському шляху. На його могильній плиті викарбувано рядки: «У Мантуї народився, помер у калібрів. Неаполь – прах береже. Оспівав череди, ниви, вождів». Ще до від’їзду з Італії Вергілій домовлявся зі своїм другом Луцієм Варієм, якщо з ним що-небудь трапиться, той спалить незавершену «Енеїду», але Варій відмовився. Перед смертю Вергілій наполегливо вимагав свою книжкову скриньку, щоб самому її спалити, але коли ніхто йому не приніс, він більше не зробив ніяких особливих розпоряджень щодо цього і доручив свої твори Варію і Тукку з умовою, щоб вони не видавали нічого, що не видано ним самим. Але, на щастя, за наказом Октавіана Августа «Енеїду» було видано з незначними виправленнями. Вергілій мав дуже велику популярність серед освіченого населення Європи. Християнська церква також не забороняла їх, а навпаки, за його творами вивчали латину. Вергілій оспівав імперію. Коли у ХVІ-ХVІІІ ст.ст. імперський устрій почав руйнуватись, з’явилося багато пародій на твори Вергілія. Неперевершеним взірцем бурлеску й травестії є «Вергілієва Енеїда» Івана Котляревського. У сюжеті, сповненому сарказму, іронії та гумору, автор приховав мрію українського народу про незалежність своєї країни. За словами Стефана Козака, «…Звернення І. Котляревського до твору Вергілія було зумовлене тим, що поет хотів відгукнутись на втрату Україною своєї національної незалежності, в історії світового письменства вже були такі споріднені явища. Вергілій став для Котляревського тим самим, ким став … для поляків після втрати Польщею незалежності; не знаходячи засобів для віддзеркалення свого болю, польські поети звертались до Вергілія»
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України